Актуальність теми дослідження, історична довідка.

16.Сер.2018
 Актуальність теми дослідження, історична довідка.

 Актуальність теми дослідження, історична довідка.

Сучасний етап розвитку продуктивних сил, рівень еволюції, наукових досягнень та споживчих потреб суспільства характеризується постійним підвищенням ступеня конфліктності їх з навколишнім середовищем, що, на превеликий жаль, створює загрозу самому суспільству, його майбутньому гармонійному існуванню в злагоді з собою і середовищем, що його оточує.

Відносини «суспільство – навколишнє середовище» пройшли важкий шлях від замовчування і недовіри до поступового осмислення і прийняття нестандартних рішень. Цьому передували серйозні теоретичні пошуки, гострі дискусії й розробки фахівців, науковців, практичні набуття.

Бездумна експлуатація природних ресурсів, така як вирубка лісу на паливо і предмети вжитку, для використання ним (лісом) землі під пасовища та новобудови, використання водних джерел для господарських потреб, а також забруднення території сприяє втраті біологічної різноманітності.

Ще в листопаді 1988 р. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) організувала Спеціальну робочу групу експертів з біологічного розмаїття з метою вивчення необхідності розробки міжнародної конвенції. У травні 1989 р. вона заснувала Спеціальну робочу групу з технічних та правових питань міжнародного правового документу щодо збереження і сталого використання біологічного різномаїття.

3 лютого 1991 р. Спеціальна робоча група стала називатись Міжурядовим комітетом з ведення переговорів. Результатом  роботи комітету стало проведення 22. 05. 1992 р. в Найробі (Кенія) конференції з узгодження тексту Конвенції про біологічне  різноманіття,  яку було підписано 5 червня лідерами 150 держав на історичному Саміті «Планета Земля» в Ріо-де-Жанейро в 1992р.

Задумана як практичний інструмент для втілення в життя принципів «Повістки Дня на 21 століття», Конвенція покликана сприяти сталому розвитку. Вона була відкрита для підписання до 4. 06. 1993 р., і до цього моменту її підписали 168 сторін.

Що таке поняття «сталий розвиток»

Нагальною потребою 21 ст. є формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства. Науково-технічний прогрес, нові технології самі по собі не здатні подолати загрози, що постала перед людством. Потрібна нова філософія, нова політика, нові моральні орієнтири – зобов’язання кожної людини, і людства в цілому. Загалом йдеться про систему цінностей, складову культурного світобачення кожної людини і суспільства, яка б не залежала б від економічних сплесків чи занепадів, зміни політичної влади, у якій би захист і  збереження природи, турбота про людину, її життя і дотримання її прав вважатись таким же важливим, як і саме життя.

Саме на таких заставах сформувався сталий розвиток ( англ. Sustainabledevelopment).  У словниках, присвячених цій темі, термін sustainable визначається як характеристика процесу або стану, що може підтримуватись невизначено довго. А термін sustainabledevelopment означає покращення якості людського життя при збереженні сталості підтримуючих екосистем.

Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «OurCommonFuture»(«Наше спільне майбутнє) голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд  у 1987р. Воно трактувалось достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, що задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

На 2-й Конференції ООН з навколишнього середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992р.)  уперше було сформульовано основні положення сталого розвитку, задекларованому у програмному документі «Програма 21 ст.».

Необхідно зазначити, що поняття сталого розвитку виражає досить просту ідею: необхідно досягнути гармонію між людьми та суспільство з одного боку та природою – з іншого.

Таким чином, поняття сталий розвиток можна розуміти як стратегію виживання і безперервного прогресу цивілізації та окремих країн в умовах збереження навколишнього середовища.

За рішенням Ради ЮНЕСКО з 1 січня 2005р. оголошено проведення Десятиріччя освіти для сталого розвитку. У березні 2005р. Україна стала однією з 55 країн, які підписали документ ООН «Стратегія освіти для сталого розвитку».

‘Мета Освіти для сталого розвитку

Метою сучасного екологічного виховання в дошкільних та шкільних закладах України має бути донесення до дошкільнят, школярів та членів їхніх родин значення екологічних проблем, зокрема, характерних для рідного краю, пошуки їх вирішення; залучати колег, дітей до агітаційної роботи з даного питання; виховувати любов до планети Земля, рідного краю; сприяти хоча б частковому вирішенню екологічної ситуації.

Слід зауважити, що від початку напрямок Освіти для сталого розвитку розвивається як такий, основним завданням якого є формування у дітей та дорослих моделей поведінки, звичок, стилю життя, що відповідають потребам сталого розвитку людства. Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не тільки ЗНАТИ, наприклад, про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ЕКОНОМНО ВИКОРИСТОВУВАТИ папір та разом з дорослими відносити паперові відходи до пунктів прийому макулатури.